49640332_995626290633639_841784586960843

Інформація про заходи щодо профілактики булінгу (цькування) серед дошкільників КДНЗ №148 на 2019-2020 навчальний рік

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Відео поради практичного психолога Ходукіної Ольги Михайлівни

https://www.facebook.com/groups/1025458427638808/permalink/1382360491948598/?sfnsn=mo&d=n&vh=i

48324897_976030199259915_372559331274942

71862911_1243399292523003_74235582605248

72472764_1241886449340954_76851618323061

47679912_972180539644881_388829387228708

ШКІДЛИВІ БАТЬКІВСЬКІ ФРАЗИ.

ЯК МОЖНО КАЗАТИ ПО ІНШОМУ

72829709_1253586288170970_18566312243788

73056851_1253586284837637_62626004769701

73323866_1253585964837669_82059097549045

73324446_1253585581504374_25868794268137

74467401_1253585588171040_19038398212693

75224828_1253585661504366_77662606073800

50229567_998412787021656_380220836530461

Українським дітям загрожує рабство

Яким би дикунством у ХХІ сторіччі не здавалися торгівля людьми і рабство, однак протиправні ремесла й досі існують у сучасному світі. Україна, на жаль, не є винятком із загального правила. За даними Глобального індексу рабства (Global Slavery Index) 2018 року, у нашій країні понад 286 тисяч людей проживають в умовах рабства. Основними формами експлуатації у сучасному рабстві є не тільки примусова праця невільників, а й їхнє використання у секс-індустрії, у військовому конфлікті, у жебракуванні та, найстрашніше, на чорному ринку органів.

Розповсюдилося явище рабства і на українських дітей та підлітків. Зловмисники все частіше використовують їхню недосвідченість та довірливість задля власної вигоди. У результаті хтось дізнається про невільництво із творів Шевченка, сидячи за шкільною партою, а хтось – переживає моторошний сюжет у реальному житті.

Жахливо усвідомлювати, що «продавцями» дітлахів часто стають їхні ж батьки. Свіжим прикладом є затримання за підозрою у торгівлі дітьми громадянки України, яке відбулося у Грузії 21 квітня. Як повідомляє МВС Грузії, жінка перетнула кордон разом із 10-ма неповнолітніми особами, які, відповідно до документів, наданих нею прикордонникам, є її рідними дітьми. Правоохоронців насторожив той факт, що одразу 4 з них були народжені у 2017 році. У ході оперативних дій вони виявили ознаки трафікінгу (торгівлі людьми) – та затримали жінку. У грузинському МВС повідомляють, що українка могла мати намір перейти на територію окупованої Абхазії, щоби продати там малечу. Цю тезу вони й доводитимуть у суді. Наразі ж жінка перебуває у слідчому ізоляторі, а діти – у лікарні через інтоксикацію та незадовільний стан здоров’я. Слідство проводиться спільно з українською стороною.

Однак не тільки недобросовісні батьки є причиною розповсюдження дитячого трафікінгу. Часто самі діти стають винуватцями своєї страшної долі. Так, приголомшливі дані оприлюднила ООН 24 квітня в Києві. Згідно із дослідженням, проведеним спільно Міжнародною організацією з питань міграції, 66 % українських підлітків та молодих людей у віці від 13 до 20 років готові погодитися на ту чи інші сумнівну пропозицію, у результаті якої вони можуть стати жертвою торгівлі людьми. Найбільш вразливими є діти із проблемних родин, а також ті підлітки, які ніде не навчаються та не працюють.

Торгівля людьми, рабство та примусова експлуатація дітей завжди лежали поза площиною прав і основоположних свобод людини. Проблема є надскладною та потребує комплексного підходу до її вирішення. Ми виділили основні причини виникнення цього негативного явища в Україні та способи, які могли б посприяти їхньому нівелюванню.

Причини розповсюдження торгівлі дітьми в Україні.

1. Бідність

Бідність сама із себе є запереченням прав і основоположних свобод людини. Цю тезу дуже часто використовує у своїх промовах Генсек ООН Антоніу Гутерріш. З ним не можна не погодитись. Бідність несе загрозу як для бідняка, так і для його оточення. Адже сама неможливість задовольнити базові потреби пригнічує гуманне начало осіб – і керівним стає інстинкт самовиживання. Злидні змушують людей здійснювати жахливі вчинки. Як от ставати злочинцем – і продавати дітей задля легкої наживи. Або самому погоджуватися на сумнівні пропозиції зловмисників, прирікаючи себе на неволю.

2. Конфлікт на Донбасі

Окуповані території не одноразово фігурували у звітах міжнародних організацій як край свавільного беззаконня. Через їхню непідконтрольність правоохоронним органам зростає кількість випадків торгівлі людьми, а саме рабство укорінюється. Так, згідно із даними доповіді міжнародної організації К4D (Knowledge, evidence and learning for development), із 2015 року масштабними стали примусові вивезення мешканок окупованих територій, у тому числі неповнолітніх, до країн Європи, Ближнього Сходу та Центральної Азії задля їхньої експлуатації в секс-індустрії. Підтвердив такий стан справ і заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця під час виступу на минулорічних відкритих дебатах у Раді Безпеки ООН.

3. Необізнаність молоді

У передмові ми звернули увагу на результати нещодавнього дослідження Міжнародної організації з питань міграції. Так, воно продемонструвало, що більше ніж половина українських тинейджерів здатна погоджуватися на сумнівні та ризикові пропозиції, які у результаті можуть призвести до поневолення та експлуатації. Слід розуміти, що молодь особливо чутлива до солодких брехливих пропозицій. Причини цього можуть бути дуже індивідуальними: хтось прагне легких грошей, а хтось – пригод. У будь-якому разі, рисою, що об’єднує підлітків – жертв торгівлі людьми – є їхня необізнаність та відсутність повноцінного усвідомлення тих ризиків, які можуть приховуватися за обгорткою вигідних пропозицій. Багато із них або взагалі не замислююються про вірогідність бути проданим у рабство, або вважають таку ситуацію ефемерною – такою що буває лише в кіно, у сюжетах новин або десь у далеких країнах.

4. Байдикування

У звіті про результати згаданого вище дослідження зазначалося, що найбільш вразливою категорією дітей та підлітків є ті, хто ніде не навчається або не працює. Так, перебуваючи у такій ситуації, вони фактично виключаються із повноцінного соціального життя, яке є одним із оберегів від рабства. Окрім того, ледарство часто супроводжується незадовільним матеріальним становищем, що, своєю чергою, часто-густо стає причиною надання підлітками згоди на відверті афери та ризиковані пропозиції.

Протидія дитячому трафікінгу

Торгівля людьми є хворобою суспільства. І як будь-яку хворобу її слід лікувати – систематично боротися із злочинністю. Але згадаймо аксіому: найбільш ефективним лікуванням є профілактика. Ми виділили декілька позицій, втілення у життя яких могло б зменшити середовище існування трафікінгу.

1. Належне виконання соціальних функцій державою

Так, у сьогоднішніх нелегких економічних умовах важко говорити про те, чи має держава фактичні можливості надати необхідний захист і забезпечення родинам та дітям. Однак у будь-якому разі владі слід згадати про благородне конституційне словосполучення «соціальна держава», а також міжнародне зобов’язання щодо докладання зусиль задля досягнення належного життєвого рівня населення. Адже ефективна протидія бідності є ключовою позицією у боротьбі із торгівлею людьми.

Окрім того, держава має нівелювати ризик байдикування молоді – і сприяти максимальному залученню дітей до освітньої сфері, а також створювати робочі місця для молодих випускників шкіл та професійних училищ.

2. Запровадження жорстких санкцій і показові притягнення до відповідальності за торгівлю дітьми

Метод кнута часто є не менш ефективним, ніж метод пряника. Україна використовує його з 2018 року. Тоді було ухвалено ЗУ про внесення змін до ККУ, яким було запроваджено більш жорсткі санкції за торгівлю дітьми відповідно до міжнародних стандартів. Із жовтня минулого року санкція для опікунів складає від 8 до 15 років позбавлення волі.

На жаль, навіть можливість притягнення до відповідальності не завжди зупиняє торговців дітьми. Більш ефективним кроком до вирішення проблеми могло б стати широке освітлення громадськістю процесу притягнення до відповідальності винних осіб. Завдяки показовому прояву нульової толерантності до торгівлі дітьми можна забезпечити досягнення на практиці одного із завдань кримінального покарання – недопущення виникнення таких злочинів у майбутньому. Реалізація ж цієї ідеї лежить як на правоохоронних та судових органах, так і на інститутах громадянського суспільства.

3. Інформаційна робота з дітьми

Ми вже називали незнання своїх прав та реальних ризиків їх порушення причинами потрапляння дітей у халепу. Вирішити ситуацію може активна просвітницька робота у школах. Така ініціатива вже впроваджується. Студія онлайн-освіти EdEra нещодавно запустила новий курс «Права людини в освітньому просторі». Він передбачає здобуття вчителями знань щодо викладання основ прав людини в школах. «Насправді, права людини мають вивчатися в рамках всіх предметів. Ми розповідаємо про те, що освіта в галузі прав людини – це освіта, яка пронизує всі навчальні програми. Ми разом з партнерами ОБСЄ і за підтримки Міністерства освіти зараз намагаємося домогтися того, щоб цей курс став важливим для всіх вчителів, і щоб вони розуміли, що можна всі принципи цього курсу засвоювати при навчанні будь-якого предмету», – розповів на Громадському радіо менеджер проектів і юрист студії EdEra Ігор Конопка

4. Припинення конфлікту на Донбасі

Ми розуміємо, що ключі до розв’язання конфлікту тримає у руках не виключно українська влада. Новообраний Голова держави вже пообіцяв припинити його за допомогою дипломатичних методів. Чи зможе – покаже час.

12011448976216_1276479_5ac25500f293bd37a

ТОРГІВЛЯ ДІТЬМИ.

ЯК ЗАПОБІГТИ.

Питання психологу: Як повернутися до звичного життя після ізоляції?

Про вплив ізоляції

Ізоляція – це величезний стрес для людини й досить-таки тривалий. Усі його переносять по-різному, залежно від психотипу. Для когось самоізоляція – це більш-менш комфортний стан, тому що декому абсолютно нормально спілкуватися з обмеженою кількістю людей. А тим, хто звик більше комунікувати, дуже складно. Також багато залежить від ситуації. Адже коли є можливість продовжувати працювати онлайн і надалі, то життя суттєво не змінюється. Але якщо людина втратила роботу й мусить пристосовуватися до нової реальності, то й ступінь стресу буде вищим, напруга почне зростати.

У будь-якому разі для організму це стрес, і на виході із самоізоляції треба буде пройти етап адаптації. Тому що ми звикаємо до домашніх умов, і повертатися на роботу, до звичайного життя знову ж таки буде стресом, бо це вже будуть нові обставини.

Про втрати й межі

Ми, напевне, уперше в житті проживаємо таку ситуацію, коли вимушено сидимо вдома. Так, деякі люди можуть порушувати правила, але все ж таки ми в самоізоляції. Можемо не розуміти того, яка це напруга для нашої нервової системи.

Дуже сильно порушені межі, і це також впливає на те, що можемо відчувати гнів. Але в багатьох людей гнів є під забороною. Нас дратує, що не можемо піти в улюблену кав’ярню, улюблений парк, у кіно з друзями, але ми придушуємо це роздратування всередині та ще більше виснажуємося. Тому що проживаємо зараз втрату своїх звичок, роботи, відпустки. Важливо чесно собі сказати: зараз є нова реальність і потрібно в ній жити.

До того ж нас часто пригнічує стрічка новин у фейсбуці, де багато людей пишуть: ось я пройшов п’ять курсів, семінарів, отримав диплом. А ти сидиш і розумієш, що нічого не встигаєш, неефективно працюєш, гніваєшся на себе, і це знову ж таки пригнічує.

І тут варто зрозуміти, що втрата продуктивності – це нормальна біологічна реакція на ізоляцію. Таке часто відбувається під час стресової ситуації.

Про посттравматичний синдром

Посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР, – це тривожний розлад, викликаний зіткненням людини з важкими й стресовими подіями. Вони можуть бути різними, наприклад: трапилася аварія, хвороба, втрата рідних. У разі ПТСР людина знову й знову повертається до болісного епізоду через флешбеки або сни.

У середині березня у виданні The Lancet вийшло дослідження психологічних наслідків карантинних заходів. У ньому зазначається: «Ми зробили огляд психологічного впливу карантину за допомогою трьох електронних баз даних. З 3166 знайдених робіт 24 включені до цього огляду. Більшість рецензованих досліджень повідомляють про негативні психологічні наслідки, включаючи посттравматичні стресові симптоми, розгубленість і гнів. Причинами стресу частіше за все є більш тривалий термін карантину, страхи перед зараженням, розчарування, недостатня інформація, фінансові втрати. Деякі дослідники припустили досить тривалий ефект цих симптомів».

Ситуація, у якій ми зараз перебуваємо, має багато ознак того, що відбувається в разі ПТСР. Людина розуміє, що не може вплинути на події, усе відбувається проти її волі. І ми обмежені в такому психоемоційному стані.

Якщо людина відчуває серйозний дискомфорт і довготривалі наслідки, потрібно все ж таки працювати зі спеціалістом, оскільки дуже важко буде вийти з цього стану самостійно. Чому? Тому що тут потрібна тонка тактика, як нормалізувати цей стан.

Можна зараз і самотужки собі допомогти, говорити про свій стан із тим, хто тебе вислухає й підтримає. Тобто створювати навколо себе такий доброзичливий простір, спілкуватися одне з одним, не закриватися. Навіть коли ми вже повністю вийдемо з карантину й будуть виникати неприємні почуття, коли, наприклад, сідатимемо в громадський транспорт чи вітатимемося з кимось за руку, потрібно буде говорити про це.

Як екологічно виходити із самоізоляції

Дуже важливо під час виходу із самоізоляції застосувати щадний режим. Намагатися дотримуватися звичок, які були під час карантину. Наприклад, якщо ви займалися вдома зранку спортом, не кидайте це, продовжуйте. Спорт – взагалі чудове запобігання депресивним станам.

Важливо подбати про свій графік і щоденні ритуали, обов’язково врегулювати сон. Під час стресу насамперед страждає саме він.

Тому як би це не було складно, але принаймні за тиждень до виходу в офіс за три години до сну варто обмежити гаджети, переглядання новин, вживати менше чаю й кави протягом другої половини дня, гуляти на свіжому повітрі хоча б пів години.

Потрібно давати собі час і місце, щоб пережити гнітючі стани, не ігнорувати їх. Якщо ви відчуваєте, що немає сил, енергії, виділяйте час на відновлення. Не соромтеся сказати колегам, що вам потрібно адаптуватися й ви не можете одразу виконувати такий обсяг роботи, як до карантину. Це нормально: організму потрібно знову призвичаїтися до поточних обставин.

Справа в тому, що стрес – це потрапити в самоізоляцію й у ній перебувати, і також стрес – це виходити з неї.

Способи розслаблення

Коли ми повернемося до звичайного життя, яке деякий час не буде для нас звичайним, важливо прислухатися до себе й навчитися розслаблятися.

Є практичні інструменти, які можна
застосовувати будь-де:

максимально напружити все тіло, буквально стиснути, наскільки це можливо, кожен м’яз, а потім розслабитися. Зробити кілька підходів;
уявити, ніби ми надуваємося, як повітряна куля, і вдихати повітря через ніс. Потім через рот повільно-повільно видихати, уявляючи, ніби ця куля здувається;
виділити час для тривоги. Тобто усвідомити, що зараз страшно й тривожно. Запитати в себе, що я можу зробити зараз? Зараз я можу, наприклад, приготувати тепле какао й випити його. А бентежитись і переживати я почну о 18:00, наприклад. І ми собі вирішуємо, що з 18:00 до 18:30 можна досхочу переживати;
застосувати техніку «обійми метелика». Це техніка подолання ПТСР, яка була розроблена в Мексиці для дітей, що пережили ураган, щоб посилити відчуття безпечного місця й зняти стрес. Схрестіть руки на грудях так, щоб права кисть лягла на ліве плече, а ліва – на праве. Почніть повільні почергові постукування. Повторюйте разів вісім. Це допоможе подолати неспокій.

Важливий маркер: якщо понад два тижні ви матимете пригнічений стан, слід звернутися до психолога. Це тривожний симптом того, що може розвинутися депресія.

Мистецтво малих кроків

У процесі виходу із самоізоляції варто собі сказати, що ви не будете з тими ресурсами, з якими були до карантину, і це нормально. Дуже довгий час у всіх був порушений графік, ми зазнали багато втрат, обмежень, тому потрібен час, щоб повернутися в докарантинний стан. Не намагайтеся форсувати події й усе надолужувати відразу, а рухайтеся малими кроками й дайте собі час на адаптацію.

Знову ж таки треба хвалити себе за всі найменші досягнення, не порівнювати себе не лише з іншими, а й із самим собою до карантину.

Скласти короткий графік на тиждень, який буде включати не лише робочі завдання, але й план відпочинку.

Погодити на роботі програму дій, обговорити цілі, завдання й, головне, очікування від вас, щоб зменшити напругу, якщо ви будете щось не встигати. І дати собі дозвіл рухатися у своєму темпі. Водночас поставити уявну точку, коли ви хотіли б прийти в звичайний режим. Нехай, наприклад, це буде два тижні. Тобто протягом двох тижнів ми дозволяємо собі бути в режимі адаптації й поступово рухатися до нашого докарантинного розпорядку.

Як легко вийти з карантину: поради психолога

Уже майже 2 місяці, як Україна і світ живуть в умовах карантину, який загнав людей по домівках. Як виявилося, більшість українців не була готовою до цього. Що допомагає українцям повертатися до повноцінного життя – читайте далі.

Щоб легко вийти з карантину, психологи радять вже зараз частіше спілкуватися в онлайн-режимі, ділитися своїми переживаннями і не замикатись у собі. Про це йдеться в сюжеті 24 каналу.

“Почніть готуватися із виходу з карантину вже сьогодні. Пам’ятайте, ви не один у своїх переживаннях і оточення також може перебувати у стані підвищеного емоційного напруження”, – сказала психологиня Катерина Проноза.

Почніть із справ, які ви можете виконати з легкістю, поступово добираючись до тих, які потребують більше зусиль для їхнього виконання, – пояснила Проноза.

Поради, як зробити свій перший робочий день після карантину оптимальнішим:

не намагайтесь надолужити все й одразу;
не переоцінюйте власні здібності;
сплануйте свій перший робочий день, але не робіть його особливо навантаженим;
зосередьтесь на моменті тут і тепер – треба пам’ятати, що до повного поновлення відчуття робочого темпу має пройти певний час.

Як вийти з карантину щасливим: поради психолога

У березні життя українців змінилося. Ми вимушено залишилися вдома на самоізоляції, аби не наражатися на інфекцію. Як це на нас впливає та як змінює, розказала психологиня Вікторія Гуро.

У кризовій психології виокремлюють кілька етапів виходу з кризового стану. Вихід у кожного буде свій, особливий. Це залежатиме від стресостійкості кожного з нас.

Перший етап – шоковий. Хтось зупиняється в діях, панікує. У багатьох вмикається тваринний інстинкт самозбереження. При цьому людина не може раціонально обдумувати проблему.

Другий етап – заперечення. Від початку карантину це тривало досить довго. Навіть зараз багато хто заперечує той факт, що загроза для здоров’я країни таки є. Багато хто не дотримується вимог карантину. Причиною є властиве багатьом заперечення ситуації і відсторонення від проблеми за принципом «моя хата скраю…» .

Яскраво виражався етап агресії. Він був помітним ще до карантину. Бійки в маршрутках, сварки з тими, хто з ГРВІ ходив на роботу, знаходився у громадських місцях. Люди гнівалися на владу, перекладали відповідальність на інших, звинувачували когось у своєму нещасті. З часом робили винними і себе, тому що не можемо змінити ситуації, не можемо захистити себе і рідних.

На третьому етапі багато хто опинився вже в період карантину, коли примусово нас замкнули вдома. 24 годин на тиждень родині бути під одним дахом – це випробування. Але це також і перевірка на безумовну любов, прийняття, на терпимість, терплячість, на вміння окреслювати власні кордони.

Агресивність змінилася на етап договірних взаємин. Ми ніби самі з собою, родиною, роботодавцями, державою підписуємо договір про прийняття певних умов, щоб вижити під час пандемії. Але до повного прийняття ситуації і примирення з тим фактом, що ця халепа може прийти до кожного в будь-який момент ще потрібно пройти щонайменше два періоди.

Найстрашніший етап, він може бути і найдовготривалішим, – депресивний період. Італія болюче переживала цей етап. І, можливо, переживає й досі. Умови карантину в цій країні були в рази суворішими, ніж є в Україні. Будь-які обмеження призводять до того, що людина не може задовольнити власні потреби, робити те, що вона хоче і від цього псується настрій.

Хандра, апатія це стан, в який ми самі себе заводимо. І самі себе можемо витягти. Головне знати, що цей період також закінчиться. І буде знову можливість рухатися, їздити, мандрувати, зустрічатися.

У періоді депресії важливо нарешті почути свої істинні бажання. Бути чесним з собою і своїми близькими, навчитися слухати і чути себе й інших. У цьому стані люди часто змінюють свої пріоритети, цінності, плани на майбутнє. І якщо людина духовно розвивається, займається особистісним розвитком, вчиться чомусь новому, то перехід з цього депресивного етапу швидко перейде у прийняття ситуації і себе в ній.

Прийняття – це життя тут і зараз. Це створення чогось нового, навіть в тих умовах, які склалися. Це позитивний погляд у майбутнє. Це турбота і піклування про себе і тих, хто поруч. Світ постійно в катастрофах: війни, хвороби, природні катаклізми. І якщо говорити про Україну, то ми таки загартовані.

Для того, щоб вийти з карантину з іншим кращим поглядом на життя потрібно:

Навчитися бачити цінність в дрібницях.
Перестати страждати. Стати нарешті зрілими дорослими людьми. І власним прикладом показати дітям, що ми, дорослі, можемо покращити цей світ, а не знищити його.
Навчитися пробачати себе і відпускати минулі помилки.
Навчитися безумовно і безкорисно любити та приймати себе, дітей, близьких, світ.
Егоцентризм, пихатість, жадібність до всього змінити на повагу і терпимість.

Як тому навчитися? Важливо вміти інколи бути учнем. Це допомагає зміцнити здоров’я в усіх сенсах цього слова. Бо учень – дитина, якій властиво чогось не знати, але дізнаватися. Це вміти бути гнучкою, креативною, творчою людиною і інколи тверезо дуркувати. Бо в грі і сміхові – природній антистрес.